Очевидно, прибув поїзд: з метро на кінцевій станції вийшло багато людей.
— Запрошуємо на відкриття Міжнародного Фонду «Я + ТИ»! — голосно вигукнула я, розмахуючи рожевими запрошеннями та кинувшись до натовпу, намагаючись перекричати всіх.
Тут звикли до реклами та продажів, і натовп швидко рідшав, передчуваючи домашній затишок. Мої друзі усміхалися й мовчки спостерігали за мною.
Раптом з групи веселих молодих людей вийшла дівчина й підійшла до мене.
— Добрий вечір, — сказала вона, простягаючи руку за запрошенням.
— Що це? — запитала вона, усміхнувшись і продемонструвавши дві чарівні ямочки на щоках.
Вона почала читати. В міру читання її усмішка зникала. Подивившись мені прямо в очі, вона сказала:
— Я волонтерка. Мене звати Вікторія, я студентка.
Ми швидко почали знайомитися, перебиваючи одне одного. Ми говорили про спільну роботу й з першої хвилини відчули симпатію.
— Як чудово, що нарешті з’явиться серйозний проєкт! — радісно сказала Вікторія. — Ми зможемо піклуватися про покинутих тварин, створити для них нормальні умови, лікувати, доглядати, а потім допомагати їм знайти нові домівки.
Ми з радістю розповіли Вікторії та іншим зацікавленим людям про місію нашого Міжнародного Благодійного Фонду «Я + ТИ».